Вправа 66
Записався в пішоходи, міряти, шовковій, сріблилася стрельнув, потягнувся поглядом, глибоких небесах, з побратимами, у людському гнізді.
Вправа 69
М’яка подушка, м’який характер.
Теплий вітер, тепле слово.
Вправа 70
1) Я думаю, що зелений колір із веселки — від зеленої травиці, від дерев, кущів.
2) Не можна їсти зелених яблук, груш, слив та інших фруктів. (переносне, але може і бути в прямому)
3) «Ех, молодий те ще, хлопче, зелений! Життя не знаєш!» — сказав дідус онукові. (переносне значення)
Вправа 72
1. 1. Ой коню мій, коню, та золота грива, возьми мене, коню, де дівчина мила.
2. Шовкова трава на покоси лягає, козак дівчину та й про життя питає.
3. Стояла тополя край чистого поля. Стій, тополенько, стій, не розвивайсь, буйному вітроньку не піддавайсь.
4. Чи я в лузі не калина була, чи я в лузі не червона була? Взяли мене ж поламали і в пучечки пов’язали — така доля моя! Гірка доля моя!
Вправа 74
I. Земля спить. Біжить річка. Сонце усміхається. Хмаринка пливе. Листя шепоче. Ліс гуде. Радісна весна.
II. Пробудження весни
Надворі зима. Навкруги лежить сніг. Але він уже не білий, а сірува тий, ніздрюватий, як губка. На при гірку вже й зовсім зійшов. Але що це? З чорної землі з’явилася якась зелена голочка, поряд друга, третя. Це перша травичка відчула весну й прагне швидше вилізти нагору, під тепле сонячне проміння. А там он пробився струмочок, дзюркотить, підстрибує, усім сповідає: «Скоро прийде весна!» На верболозі з’явилися м’якенькі, пухнасті котики. І Так і хочеться їх погладити, притулити.